Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" липня 2015 р. м. Київ К/800/3821/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Бутенка В.І.,

Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2 до Приморського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання дій протиправними, скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку,

за касаційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі - ГУ МВС України в Одеській області) на додаткову постанову Одеського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до ГУ МВС України в Одеській області, в якому, з урахуванням уточнень, просив: визнати протиправними дії відповідача щодо незаконного звільнення зі служби в органах внутрішніх справ; скасувати наказ від 17 лютого 2012 року №202; поновити на посаді старшого оперуповноваженого сектора карного розшуку відділення міліції «Аркадія» Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу; зарахувати вимушений прогул у стаж роботи.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалами Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року та Вищого адміністративного суду від 26 червня 2014 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ МВС України в Одеській області щодо незаконного звільнення ОСОБА_2 зі служби в органах внутрішніх справ. Скасовано наказ начальника ГУ МВС України в Одеській області від 17 лютого 2012 року №202. Поновлено ОСОБА_2 на посаді страшого оперуповноваженого сектора карного розшуку відділення міліції «Аркадія» Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області. Стягнуто з ГУ МВС України в Одеській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 лютого 2012 року по 17 лютого 2013 року.

У липні 2014 року позивач звернувся із заявою про ухвалення додаткового судового рішення у справі. У заяві просив вирішити питання про розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки його відсутність унеможливлює виконання судового рішення.

Додатковою постановою Одеського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2015 року, задоволено заяву

ОСОБА_2 про прийняття додаткового рішення. Стягнуто з ГУ МВС в Одеській області на користь ОСОБА_2 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 36204 грн 30 коп.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги.

Судами встановлено, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалами Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року та Вищого адміністративного суду від 26 червня 2014 року, задоволено позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з ГУ МВС України в Одеській області за період з 17 лютого 2012 року по 17 лютого 2013 року.

Задовольняючи заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, суди попередніх інстанцій виходили з наявності підстав для її прийтяття, оскільки позовна вимога щодо стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу вирішена не в повному обсязі (без зазначення конкретної суми стягнення).

Відповідно до частини першої статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Таке судове рішення він ухвалює в тому провадженні (письмовому, скороченому, розгляді справи в судовому засіданні тощо), в якому й ухвалювалось основне судове рішення. Питання про ухвалення додаткового судового рішення може бути заявлено до закінчення строку на виконання судового рішення.

Додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

Додатковими судовими рішеннями є додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові постанови (ухвали) можуть прийматися (постановлятися), якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.

Згідно з частиною четвертою статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України про відмову в ухваленні додаткового судового рішення суд постановляє ухвалу.

Судами встановлено, що в частині позовної вимоги про стягнення з ГУ МВС України в Одеській області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу ухвалено рішення та встановлено спосіб виконання судового рішення в зазначеній частині (шляхом стягнення з одного з відповідачів).

Проте, суди попередніх інстанцій прийшли до помилкового висновку щодо наявності підстав для прийняття додаткової постанови у даній справі, оскільки заява ОСОБА_2 не містить жодних підстав передбачених частиною першою статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України, які дають можливість для прийняття додаткового судового рішення.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку щодо відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Керуючись статтями 168, 221, 223, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області задовольнити частково.

Додаткову постанову Одеського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2015 року скасувати та постановити нове рішення.

В задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський

Судді В.І. Бутенко

О.П. Стародуб